Представництво у цивільному праві

1. Поняття представництва - 2.

2. Підстави виникнення і види представництва - 4.

3. Суб'єкти правовідносин представництва - 6.

4. Зміст правовідносин представництва - 8.

5. Представництво за довіреністю - 9.

6. Передоручення - 14.

7. Представництво з перевищенням повноважень - 15.

8. Інші форми встановлення і реалізації цивільних прав і обов'язків через інших осіб - 17.



У найбільш загальному виді, представництво може бути охарактеризоване як використання правосуб'єктності одних осіб для реалізації прав і обов'язків і захисту прав інших осіб. За допомогою представництва утворюються додаткові можливості для здійснення прав і виконання обов'язків учасниками цивільних правовідносин, забезпечується більш повний захист їх суб'єктивних прав, підвищується ефективність економічних зв'язків права і т.і.

У цивільній літературі немає єдиної точки зору щодо природи представництва.

При цьому підходи до визначення сутності представництва можуть розглядатися з позицій двох основних концепцій: концепції «дії» і концепції «правового відношення».

Концепція «дії» інтерпретує представництво як діяльність, тобто сукупність дій, які складають в укладенні правочинів і здійсненні інших юридичних дій одною особою (представником), що діє в межах повноважень від імені іншої особи (особи, яку представляють). На таких положеннях засноване і розуміння представництва в ЦК УРСР 1963 року.

Однак, більшість цивілістів розглядають представництво як правовідношення, у силу якого правомірні юридичні дії, здійсненні представником від імені особи, яку представляють, безпосередньо створюють, змінюють або припиняють для останнього цивільні права та обов'язки.

Така позиція знайшла підтримку в ЦК України 2003 року.

Як визначає ст. 237 ЦК України, представництво - це правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво є системою, яка включає правовідносини двох видів: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні відносини представництва складаються між представником і особою, яку представляють, та характеризуються тим, що вони:

1) спрямовані на упорядкування правових зв'язків між особою, яку представляють, і третьою особою, тобто мають організаційний характер;